Здоровим хоче бути кожен. Однак далеко не всі знають, як досягти цього в наш стрімкий час і часто турбують про власне здоров’я на потім. Людина в нашому суспільстві поринув у безліч проблем, що здаються першорядними для життя (соціальних, політичних, економічних, професійних), відвернувшись при цьому від проблем, що стосуються особисто його та його близьких, від проблем основного, істинного надбання людини 1 його здоров’я, віддаючи його в критичних ситуаціях на відкуп медицині, або найбільш інтенсивно нині формується.
Оскільки лавина інформації про нагальні проблеми здоров’я, часто суперечливої та спірної з позиції наукової медицини, сприяє формуванню сумнівних уявлень про сутність хвороб та шляхи їх подолання, багато хто виявляється дезорієнтованим, не знаючи, кому вірити і як діяти в інтересах збереження здоров’я.
Незважаючи на значні досягнення медичної науки, хворих не поменшало, і лікування хвороб сьогодні є все більш важкою задачею.
Грубе порушення основних законів природи стосовно соціально-економічних, медичних аспектів життя веде до прогресуючого падіння якості життя, погіршення всіх показників здоров’я.
Неухильне зростання хронічної патології, особливо дитячої, збільшення числа психосоматичних захворювань та психопатизації особистості створює загрозу виродження нації, і вимагають перегляду деяких положень як теорії медицини, так і перебудови лікарської діяльності.
Поглиблюючи знання про людину, ортодоксальна медицина розділила організм на безліч спеціальностей, що його обслуговують, відкинувши основний принцип діагностики та лікування людини в цілому. Ігноруючи провідну профілактичну спрямованість, психосоматичний підхід у лікуванні патології, першорядну необхідність відновлення психоемоційного статусу, очищення організму від токсинів та інфекції, академічна медицина зробила головну ставку на фармакологічне пригнічення симптомів хвороби та скальпеля.
Для вибору правильної стратегії збереження здоров’я необхідно знати, що організм людини є високоорганізованою саморегульованою системою. Вищі біологічні закони керують усіма процесами життєдіяльності людського організму шляхом саморегуляції.
Основні закони природи з біологічної доцільності регулюють і визначають роль і у ній. Перевищення людиною своїх повноважень у питаннях взаємозв’язку з навколишнім середовищем та у питаннях власного здоров’я призвели до того, що організм людини прогресуюче втрачає свій самозахист, про що свідчить зростання і більш важкий перебіг хронічних захворювань, а природа починає нам відмовляти у своїй благодаті. Знання біологічних основ життєдіяльності організму, облік його саморегуляції дозволяють ефективніше використовуватиме профілактики хвороб такі численні чинники, як натуральне харчування, фізичні вправи, а за наявності хвороб – ГОМЕОПАТІЮ, фітотерапію.
Сучасний темп життя, особливості соціального та біологічного середовища накладають свій відбиток на характер патології людини, формування хронічних хвороб та обтяженої спадковості. Про це свідчить сучасна медична статистика серед новонароджених практично немає здорових дітей, а смертність в Україні випереджає народжуваність.
Загроза поступового зростання захворювань, рефрактерних до класичної терапії поставила завдання реабілітації людини не тільки біля ліжка хворого, а перш за все на етапі його ранньої та працездатної життєдіяльності. Це у свою чергу проблема найбільш раннього та сучасного розпізнавання та вправи впливу на людину факторів ризику, як зовнішніх, так і внутрішніх, найменш вивчених. Це проблема вивчення конституції та лікування конституційної обтяженості людини, її адаптаційного потенціалу, призначеного захищати людину, як у здоров’ї, так і у хворобі.
Завдання сучасної медицини – у лікуванні захворювань, а й у першочерговій необхідності дати можливість людині пізнати особливості організму, щоб зробити його союзником у питаннях формування здоров’я. Це насамперед проблема перегляду людських цінностей, у яких питання здоров’я мають зайняти своє гідне місце. Це осмислення ролі кожної людини, її способу життя на всіх її етапах 1 від народження до інволюції, схильності до її впливу факторів навколишнього середовища, як біологічної, так і соціальної. Це проблема активного людського вибору: як харчуватися, чим дихати, як рухатися, як формувати свій світогляд, якими цінностями керуватися перед споконвічним вибором, який людина здійснює щодня та годину. І на етапі хвороби людина сама повинна робити свій вибір: як, чим і у кого лікуватися, реабілітувати свій духовний та соматичний потенціал, за якими законами жити і чим керуватися на шляху до здоров’я.
ГОМЕОПАТИЧНА ТЕРАПІЯ
Високоефективний метод лікування гострих і хронічних захворювань будь-якого віку, що у 70-80% випадків веде до їхнього лікування, або до стійкої ремісії. Не має побічних реакцій та ускладнень. Замінює хіміотерапію. При тяжких захворюваннях може поєднуватись з іншими методами лікування. Це суто індивідуальна терапія, яка підбирається з урахуванням як характеру захворювання, а й конституції хворого, спрямовано відновлення нейропсихічної, імунної, ендокринної саморегуляції, на очищення організму, звільнення його з інфекцій.
Гомеопатія є альтернативною у лікуванні алергозів, пухлин, інфекцій, холі, – уролітіази, гіпертонії, ожиріння, діабету, атеросклерозу, психоемоційних розладів.
Сировиною на лікування є рослини, мінерали, продукти тварин.
Особлива технологія виготовлення ліків їх динамізація дозволяє впливати і на найбільш тонкі (духовні, психоемоційні) спектри людської особистості.
Однак привести у відповідність теоретичні положення гомеопатії з практикою допомагає лише класична гомеопатія, що спирається на системний аналіз:
- розкриття феномена людської особистості, включаючи конституційну міазматичну обтяженість;
- системну, загальноприйняту академічною медициною оцінку патології (визначення основного захворювання, супутніх їх ускладнень);
- вибір терапії, що охоплює викладені параметри організму за Законом Подібності.