Одним із основних принципів гомеопатії є необхідність постійного обліку конституційного типу хворого. Як відомо, під конституцією розуміється сукупність щодо стійких властивостей організму людини, зумовлених спадковістю, а також тривалими та досить інтенсивними впливами зовнішнього середовища.
Встановлено, що той самий гомеопатичний засіб, правильно підібраний і добротно динамізований, неоднаково діє різних хворих. Воно дуже ефективно діє на одних і не робить бажаного на інших. Пацієнти, на яких той чи інший гомеопатичний препарат особливо добре діє, відрізняються не тільки схожістю статури та різноманітних фізичних ознак, але й особливостями поведінки, реагування на хворобу та іншими функціональними та психологічними рисами.
Тому існують уявлення про конституційні типи в гомеопатії. Кожні гомеопатичні ліки стали характеризувати не лише з позицій симптоматології його ефектів при дії на здорову людину (патогенез ліків), але й з урахуванням конституційного типу.
Таким чином, у гомеопатичній практиці враховують уявлення про дві подоби: перша подоба – між ліками та хворобою, друга – між ліками та хворим. Призначення гомеопатичного засобу може бути особливо точним і, отже, ефективним, коли ліки за своїм патогенезом відповідає симптомам захворювання у даного хворого і характеризується конституційним типом, що збігається (збіг подобий).
Виділення типів конституції (астенік, нормостенік, гіперстенік) в гомеопатії доповнюється важливими при призначенні ліків деталями (наприклад, враховують колірні відтінки шкірних покривів, волосся та очей, шкірні покриви – сухі або вологі, кінцівки – теплі або холодні, рум’янець на щоках – двох- або одно. Така деталізація та індивідуалізація фізичних ознак – найважливіша характеристика гомеопатичної конституції.
Не менше значення мають психічні та поведінкові характеристики хворого. На основі обліку сили, рухливості та врівноваженості найважливіших нервових процесів (збудження та гальмування) були виділені типи сангвініка, флегматика, холерика, меланхоліка. Для людини суттєво виділення художнього та розумового типу. Лікар-гомеопат враховує і дрібні деталі (наприклад, улюблена поза під час сну, чи не висовує ноги з-під ковдри, чи одягає головний убір, чи не струшує “павутинку” з обличчя і т. д.).
У гомеопатичній практиці дуже важливо з’ясувати ставлення пацієнта до сонця, місяця, тепла, холоду, вогкості, змін погоди, протягу, вітру, шуму, запахів, близькості моря, перебування в горах, спокою, руху і т. д. Величезне значення набуває ціла гама духовних, забудькуватість, гордовитість, розбещеність, підозрілість, вдячність, товариськість, грубість, схильність до капризів і т.д.
Таким чином, гомеопатична характеристика конституційних типів значно відрізняється від загальноприйнятої, вона дуже індивідуальна, широка та деталізована. Кількість таких типів відповідає кількості гомеопатичних засобів із яскраво окресленими конституційними рисами. Гомеопати розробили, наприклад, такі характеристики хворих, як типи ігнації, пульсатили, хамомілли, платини, нуксвоміки і т.д. Існують і змішані гомеопатичні конституційні типи.