Даною статтею ми розпочинаємо серію публікацій, яка, ми сподіваємося, зацікавить і буде корисною тієї частини нашої шанованої аудиторії, яка тільки готується чи вже стала мамами, татами, бабусями чи дідусями.
Матеріали, які ми збираємося розміщувати в цій рубриці покликані допомогти вам розібратися в основних принципах дивовижної науки, ім’я якої ГОМЕОПАТІЯ, дізнатися, в яких ситуаціях і станах цей метод лікування може виявитися кращим за будь-яке інше і під керівництвом вашого сімейного лікаря-гомеопату зуміти впоратися з безліччю великих і маленьких проблем.
ПЕРЕДМОВА
Сучасна офіційна медицина, спрямована на ліквідацію наслідків дитячих недуг, не викорінює, на жаль, справжніх причин патології.
Світова практика гомеопатії доводить, що цей метод глибоко впливає на організм, торкаючись навіть його генетичної основи. Методом гомеопатії можна не лише вилікувати конкретну хворобу, а й створити ґрунт для правильного розвитку здорової людини.
Гомеопатична корекція відкриває величезні можливості розвитку здорових дітей, пише відомий грецький гомеопат Джордж Витулкас. За свою тридцятирічну практику я бачив дітей, які тривало приймали гомеопатичні засоби і стали значно здоровішими дорослими людьми, ніж їхні однолітки, які не отримували такого лікування. Я можу також відзначити, що діти, які успішно вилікувалися за допомогою гомеопатичних засобів, зазвичай випереджають своїх однолітків не тільки у розвитку, а й у зростанні. Вони стають вищими за своїх батьків. Просте спостереження показує, що гомеопатія глибоко впливає на організм, торкаючись навіть генетичного рівня.
На жаль, досі застосування гомеопатії вкрай обмежене, тим більше дитячої практиці вітчизняних педіатрів.
До вашої уваги пропонуються матеріали, синтезовані з монографічних робіт багатьох відомих сучасних практикуючих педіатрів-гомеопатів: француза – доктора Робера Бургарі та американця – доктора Пола Хершку, доктора медичних наук з Німеччини Адольфа Фегеля, відомого російського гомеопата-педіатра В.Г. Очі, серії публікацій династії українських гомеопатів Попових та ін.
Отже, що ж є наука ГОМЕОПАТІЯ?
Таку назву новому методу лікування двісті років тому вигадав творець гомеопатії – відомий лікар і фармацевт свого часу, професор Лейпцизького університету С. Ганеман (1755-1843). Відомо, що для лікування малярії застосовують хінін та його похідні. За часів Ганемана хінін ще не був хімічно виділений із рослини, і для лікування малярії застосовувалася кора хінного дерева. Ганеман зауважив, що прийом усередину хинної кірки може викликати у чутливої людини періодичну лихоманку, подібну до малярійної. Провівши інші експерименти з лікарськими рослинами та мінералами, 1796 р. Ганеман сформулював основний закон гомеопатії: подібне лікується подібним, тобто. при хворобі допомагають ті ліки, які у здорової людини викликає симптоми, подібні до цієї хвороби.
Потім Ганеман, бачачи, що майже всі ліки, що застосовувалися на той час, викликають різноманітні важкі побічні ефекти, запропонував позбавитися їх шляхом радикальним зменшенням дози вихідної лікарської речовини в готових ліках. Експерементуючи, він прийшов до особливого способу виготовлення гомеопатичних ліків, які, незважаючи на дуже низьку концентрацію вихідної речовини, діють ефективно, а в деяких випадках навіть значно ефективніше, ніж сама вихідна речовина у великій дозі. Тому свій метод він назвав динамізацією (від грецького слова «динаміс» – сила), підкреслюючи, що, порівняно з вихідною речовиною, гомеопатичні ліки набувають особливої сили впливу. Наприклад, гомеопатичний Лікоподій часто допомагає при багатьох хворобах шлунково-кишкового тракту, печінки та жовчного міхура, у той час як вихідна речовина – Лікоподій, порошок із спор рослини плаун булавовидний – при прийомі всередину у великих дозах не надає на людину практично ніякого впливу.
Зазвичай людина, яка вперше потрапила до кабінету гомеопату, буває злегка шокована його несподіваними питаннями та пильною увагою фахівця до найменших особливостей особистості та звичок пацієнта. І справді, дивно – яке відношення до лікування холециститу має той факт, що ви боїтеся собак чи підвертаєте при ходьбі ноги? Але ще дивовижніше те, що доктор-гомеопат багато знатиме заздалегідь, а ви мимоволі відчуєте себе відповідальним на питання екстрасенсу. Та й прописані в ході прийому солодкі крихітні крупинки не викликають довіри, адже вони не схожі на звичні ампули, таблетки і крапельниці – незмінні атрибути традиційного лікування. Однак лікувальний ефект від цих крихт буває вельми яскравим. А нехитрий склад ліків (ні для кого не секрет, що в його складі немає нічого особливого) множить прихильників того, що тут не обійшлося без містики та окультних сил.
Насправді все набагато простіше – за спиною такої науки як гомеопатія (а точніше, цього розділу наукової медицини) майже двісті років успішного лікування різних захворювань. А успішним воно стало тому, що в його основу закладено закони, що реально діють у природі. Гомеопатія їх чітко дотримується, і в цьому вона схожа з математикою та іншими точними науками: якщо все розраховано безпомилково, то правильна відповідь на поставлене завдання не диво, а закономірність.