Зміна практики життя людини, екологічних умов створили передумови як до метаморфозі його хвороб, а й уявленню про них, у якому суто нозологічні підходи відступають у минуле. Поглиблені пошуки енергоінформаційних, голографічних, конституційних механізмів патології призвели до становлення інтегративної медицини та найдосконалішої на сьогодні її галузі – гомеопатії.
Це найважливіший напрямок, що асимілюється природознавством, світобаченням та потребує глибокої уваги вчених різних напрямів людинознавства, біології, генетики, фізики, хімії та ін.
Минули часи, коли традиційна система лікування в особі гомеопатії, голкорефлексотерапії, біоенерготерапії тощо. у всьому цивілізованому світі була оголошена поза законом і піддана гонінням. Однак і зараз немає належного порозуміння між ортодоксальною (класичною) медициною та традиційною, між різними напрямками альтернативної медицини. Замість пошуку істини продовжується боротьба за сфери впливу та уми людей на цій ниві.
У сучасних умовах людина не мешкає і однієї третини призначеного їй природою біологічного віку. Наукові дебати продовження життя нагадують «королівство кривих дзеркал», т.к. неухильно зростають хвороби цивілізації, порушеного обміну, психопатизації особистості, які несуть загрозу як якості і тривалості життя хворих, а й суспільству загалом. Якщо зважити на те, що одна третина хворих, за даними світової статистики, помирає від неправильного лікування, продовження життя при окремих захворюваннях не перекриває кризових тенденцій сучасної медицини.
Насамперед це стосується найпоширенішого контингенту пацієнтів із так званими психосоматичними, нейроендокринними захворюваннями, у яких у різних пропорціях та співвідношеннях поєднані психоемоційні, неврологічні, нейроендокринні, імунні та соматичні порушення.
Такі хворі десятиліттями, а часом і все життя залишаються нерозгаданими, переходячи від одного лікаря до іншого, будучи змушеними приймати переважну, чужорідну організму симптоматичну терапію.
У загальноприйнятій медичній практиці вони потрапляють або до лікаря-інтерніста на етапі соматичних порушень, або до психіатра, коли грубо порушується особистісна або соціальна адаптація. А більш ранні нейроендокринні, імунні, обмінні стартові порушення, що запускають механізми багатоликого хронічного захворювання, залишаються не діагностованими.
Оптимальні шляхи діагностичного пошуку цих «важких хворих» із невизначеними синдромокомплексами є каменем спотикання для лікарів різних спеціальностей.
Навіть поглиблене вивчення хвороб людини в окремо взятих її аспектах на енергетичному, молекулярному, генетичному, біохімічному, структурно-морфологічному рівнях не включає дослідження загальних конституційних закономірностей, що поєднуються «життєвою силою» – адаптаційним потенціалом людини, її життєдіяльності, якими займається гомеопатія.
Лишь системный анализ человеческой личности во всех ее ипостасях (от соматической организации и первостепенного учета доминирующей роли чрезвычайно лабильного адаптационного потенциала пациента, включая эмоционально-волевую сферу, позволяют определить степень конституциональной отягощенности, определяющей становление, прогрессирование, особенности течения любой патологии, включая ее исход. Это прелюдия этиопатогенетического лечения по закону подобия.
Кваліфікований працюючий в цьому руслі лікар оцінює об’єктивні симптоми хворіючого організму, а не тільки його хвороби на основі клінічного огляду, призначає необхідні лабораторно-інструментальні дослідження, що підтверджують характер патології як на конституційному рівні, так і у світлі кваліфікацій ВООЗ.
Лікування хронічних захворювань, що охоплюють організм у цілому, може тривати від півроку та більше. Це залежить від віку, тяжкості процесу, його занедбаності, характеру хвороби, попередніх видів лікування, профілактики та особистісних особливостей пацієнта. Квапливість лікаря та пацієнта при такому лікуванні не виправдана. Тривалість дії окремих препаратів (при одноразовому прийомі) сягає доби до 90 днів. Це необхідний час для перебудови процесів, що глибоко протікають в організмі. У регрес хвороби кожен організм реабілітується з тільки йому доступною швидкістю.
У пошуках глибинних причин хвороб медицина розділилася на безліч спеціальностей, що її обслуговують, де кожен діагностує і лікує окремі синдромокомплекси без урахування суто індивідуальних «конституційно-міазматичних» особливостей організму. Вони названі в гомеопатії «життєвою силою», в академічному вираженні – адаптацією, яка визначає як стартові, так і фінальні особливості будь-якого захворювання людини.
Не заперечуючи провідної ролі адаптації, академічна медицина не розробила діагностичний алгоритм пошуку слабких її ланок стосовно пацієнта та його патології, які б укладалися в конституціональний аналіз і особливості його хвороби.
Така постановка питання – від конституції до хвороби – веде до необхідності перегляду характеру первинних витоків різної патології.
Пріоритетна в гомеопатичній методології психосоматична індивідуалізація складається з першочергового обліку спадкової схильності (філогенез), що обтяжується в період всього життя різноманітними факторами ризику, які є свого роду як «тренуючими», що зміцнюють здоров’я людини, так і руйнують його (онт).
Конституційна гомеопатична медицина, узагальнивши весь попередній досвід лікування, проводить системний аналіз усіх фізіологічних систем та підпорядкованих їм органів у всеосяжному взаємозв’язку.
Наступна тактика етіопатогенетичного лікування вибудовується відповідно до суворо індивідуальних закономірностей як успадкованої, так і патології, що набувається протягом усього життя (онто-філогенезу).
Це людинознавство, яке добудовуватиметься все життя, тому що життя не стоїть на місці, змінюючи не тільки вигляд хвороби, а й людину в цілому в різних її еквівалентах.
На сьогоднішній день у гомеопатії існують різні методологічні підходи та відповідні їм напрямки – як в оцінці хвороби, так і в методах її лікування.
Однак за будь-якого підходу гомеопатія першочергово орієнтована на конституцію. Оцінка будь-якого захворювання відбувається з урахуванням організму загалом, його конституційних особливостей. Тому при тих самих захворюваннях (особливо хронічних) використовуються різні методологічні підходи.
Лише за гострої патології у практично здорових людей можливе використання домашньої аптечки для дорослих та дітей. Вона включає переважно комплексні препарати, які потребують індивідуалізації при знятті симптомів хвороби. Однак слід завжди пам’ятати, що і гостра патологія, і тим більше загострення хронічного відбувається на спадково підготовленому організмом грунті.
Кожен пацієнт індивідуальний, має спадкову схильність, що обтяжується впливом зовнішніх факторів у період всього життя, що створює сприятливий ґрунт для розвитку гострих станів. Тому після їх усунення слід звернутися до лікаря-гомеопата, який зможе з’ясувати їхню причину та попередити рецидив чи прогресування патології.
Підготовка таких фахівців відбувається на базі високої загальноклінічної кваліфікації та додаткової освіти з гомеопатії з використанням спеціальної літератури, матеріалів міжнародних семінарів та конгресів.
В арсеналі нашої унікальної за технологіями та різноманітністю сировини природного походження гомеопатичної аптеки VITA понад 40 000 препаратів із рослин, мінералів, солей, кислот, нозодів, саркоїдів, органопрепаратів, «енергетиків». При призначеннях враховується їхня сумісність, суворо індивідуально визначається їхня доза, частота і тривалість прийомів.
Така медицина для пацієнтів є революційною, оскільки зобов’язує вчитися аналізувати себе на психоемоційному та соматичному рівні.
Пацієнт обов’язково отримає позитивний результат лікування, якщо працюватиме в контакті з лікарем, намагаючись точніше викладати свої скарги, відчуття, давність їх виникнення, особливості перебігу захворювання, звертаючи увагу на те, як і які зовнішні фактори (стрес, холод, спека, вогкість, час доби, харчові пристрасті і т.д.).
При цьому необхідно суворо дотримуватись рекомендацій лікаря щодо дотримання дієти, способу життя, перебудови на позитивне мислення.
Гомеопатія нерідко є путівником у зміні як способу життя, так і способів профілактики, де людина повинна вчитися брати на себе відповідальність, а не тільки покладатися на медицину. Йому необхідно вчитися жити відповідно до своєї природної конституції та відповідно до законів природи.
К.м.н., член Нью-Йоркської Академії наук
Мамченко Г. Ф.